ЯК НИЩИЛИ УКРАЇНСЬКУ НАЦІЮ

-- 1626 р. Цензурування творів Лаврентія Зизанія в Москві.
-- 1627 р. Знищення "на пожарех" книжок К.Ставровецького за "есери  и супротивства" з наказу царя Михайла Федоровича і патріарха московського Філарета. Заборона купувати книжки "литовской печати".
-- 1654 р. Наказ царя Олексія Михайловича українцям: "разделение с поляками сотвориш, как верою, так и чином, хохлы, которые у вас на головах пострегите."
-- 1672 р. "Заказкрепкой, чтобы блди польские и латинские печати книги никто у себя в домах не держали, а приносили и отдавали бы воеводе".
-- 1677 р. Наказ патріарха Іоакима видерти з українських книжок пакуші "не сходные с книгами московскими".
-- 1685 р. Скасування автономної української церкви і встановлення контролю московського патріарха не тільки над релігією, але й освітою та культурою України.
-- 1687 р. Коломацькі статті, за якими Москва зобов'язувала гетьмана дбати про збільшення шлюбів між росіянами та українцями.
-- 1689 р. Заборона Київській Лаврі друкувати книжки без патріаршого дозволу.
-- 1690 р. "Сугуба, трегуба і моногуба" "анафема" Московського собору на книжки С.Полоцького, П.Могили, К.Ставровецького, І.Галятовського, Я.Барановича, А.Радивільського, І.Славинецького.
-- 1693 р. Заборона патріарха Андріана привозити українські книжки до Москви.
-- 1709 р. Указ про обов'язковість цензурування до друку українських книжок у Москві.
-- 1718 р. Загадкова пожежа в Київській Лаврі, під час якої згоріла найбільша на той час українська бібліотека.
-- 1720 р. Наказ Петра І: "В Киево-Печерской и Черниговской типографиях вновь книг никаких не печатать... старые книги справливать прежде печати, дабы... особливого наречия в оных не было".
-- 1721 р. Наказ про цензурування українських книжок. Накладені штрафи на Київську та Чернігівську доукарні за книжки "не во всем с великороссийскими сходные". Знищення Чернігівської друкарні.
-- 1737 р. Московський намісник у Києві князь Баратинський арештував київський магістрат, забрав і відіслав до Петербурга грамоти з привідеями м.Києву, сподіваючись, що українці здобудуть свої парва, бо "ссылаться им в вольностях бедт не на что".
--  1755, 1766, 1769, 1775, 1786 рр. Заборони петербурзького Синоду друкувати українські книжки.
-- 1763 р. Указ Катерини ІІ про заборону викладання українською мовою у Києво-Могилянській академії.
-- 1764 р. Інструкція Катерини ІІ князю О.Вяземському про русифікацію України, Прибалтики, Фінляндії та Смоленщини, "якщо розумні люди будуть обрані начальниками цих провінцій. Коли ж у Малоросії не буде гетьмана, то треба намагится, щоб час і назва гетьманів зникли..."
-- 1764 р. Скасування української держави -- Гетьманщини.
-- 1769 р. Наказ синоду, за яким українські книжки по церквах були замінені московськими.
-- 1775 р. Зруйнування Запорізької Січі та скасування міської автономії за Магдебурзьким парвом по Литовському статуту.
-- 1783 р. Закріпачення селян Лівобережної України.
-- 1784 р. Наказ про обов'язковість "чистого российского языка" в Київській академії, "всех училищах Империи". Наказ правити по церквах службу "голосом, свойственным российскому наречию". Русифікація початкової освіти в Україні.
-- 1800 р. Наказ Павла І про заборону будівництва церков в Україні в дусі козацького бароко, а лише у московському синодальному стилі.
-- 1834 р. Заснування Київського університету з метою "русифікації юго-западного края".
-- 1847 р. Розгром Кирило-Мефодіївського товариства і наказ цензорам суворо слідувати за українськими письменниками "не давая перевеса любви к родине над любовью к отечеству".
-- 1862 р. Закриття українських недільних шкіл для навчання дорослих.
-- 1863 р. Циркуляр міністра внутрішніх справ П.Валуєва про заборону видавати підручники, літературу для народного читання та книжки релігійного змісту українською мовою, якої "не было, нет и быть не может". "Общерусский также полезен для малороссиян и даже гораздо понятнее, чем теперь сочиняемый для них некоторымы малороссиянами и в особенности поляками так называемый украинский язык...".
-- 1869, 1886 рр. Укази про доплату російськими чиновниками за русифікацію України "В десяти Юго-Западных губерниях лицам русского происхождения, исключая однако местных уроженцев, производятся прибавки к содержанию...".
-- 1876 р. Таємний (Емський) указ Олександра ІІ про заборону ввезення до імперії будь-яких книжок і брошур "малоросійським наріччям", заборону друкування оригінальних творів художньої літератури, в яких "не допускати жодних відхилень від загальновизнаного російського правопису". Заборонялися також сценічні вистави, спів, читання та друкування текстів до неї українською мовою.
-- 1881 р. Заборона викладання у народних школах та виголошення церковних проповідей українською мовою.
-- 1895 р. Головне управління у справах друку заборонило видавати українською мовою книжки для дитячого читання.
-- 1899, 1903 рр. Заборона користуватися української мовою для проголошення наукових доповідей та промов на археологічному з'їзді у Києві та на відкритті пам'ятника  Котляревському у Полтаві.
-- 1908 р. Указом Сенату Російської імперії україномовна культура і освітня діяльність оголошені шкідливими, "бо можуть викликати наслідки, що загрожують спокою і безпеці".
-- 1910 р. Циркуляр П.Столипіна, який забороняв створення "инородческих товариществ, в том числе украинских и еврейских, независимо от преследуемых ими целей..."
-- 1914 р. Заборона в окупованій російської армією Галичині та Буковині друкування книг, газет і журналів українською мовою, розгром товариства "Просвіта", спалення українських книжок, гоніння на українську культуру та церкву, депортація свідомих українців до Сибіру.
-- 1932 р. Постанова ЦК ВКП(б) про припинення українізації.
-- 1933 р. Погром українців Кубані.
— 1933 р. Свідоме знищення московським більшовицьким режимом 8 млн. українських селян шляхом організації голодомору. Централізоване переселння росіян у вимерлі села України.
-- 1934 -- 41 рр. Знищення та арешт 80% української інтелігенції.
-- 1934 -- 41 рр. Небувале за масштабами цілспрямоване нищення архітектурних пам'яток Києва та інших міст України як історичної пам'яті народу.
-- 1938 р. Постанова "Про обов'язкове вивчення російської мови в національних республіках СРСР".
-- 1958 р. Постанова про вивчення української мови за бажанням батьків.
-- 1963 р. Підпорядкування національних Академій НАук союзних республік московській Академії Наук СРСР.
-- 1964, 1969, 1979 рр. Серія загадкових пожеж у відділах україністики в бібліотеках Академії Наук, музею "Сояія Київська", Видубецього монастиря у Києві, медичного інституту в Тернополі, Успенської церкви та музею українського мистецтва у Львові. Аналогічні "загадкові" пожежі в цей час тсалися в національних бібліотеках інших республік СРСР (Тарту, Самарканд, Ашхабад), окрім Росії.
-- 1983 р. Постанова ЦК КПРС про русифікаці України, за якою вчителі російської мови та літератури в Україні отримали 16% надбавки до платні порівняно з виклачами української мови.

Література:
Огієнко І. Українська культура. -- К., 1918;
Голубенко П. Україна і Росія у світлі культурних відносин. -- К.: Дніпро, 1993; Хрестоматія з історії України. -- К., 1993; Російщення України. -- К., 1992.

Малая Россия, Лифляндия (Прибалтика) и Финляндия суть провинции, которые правятся конфирмованными им привилегиями; нарушать оные отрешением всех вдруг весьма непристойно б было, однако ж и называть их чужестранными и обходиться с ними на таком же основании есть больше, нежели ошибка, а можно назвать с достоверностию глупостию. Сии провинции, а также Смоленскую надлежит легчайшими способами привести к тому, чтобы они обрусели и перестали бы глядеть как волки в лесу. К тому приступ весьма легкий, если разумные люди и збраны будут начальниками в тех провинциях; когда же в Малороссии гетьмана не будет, то должно стараться чтобы век и имя гетьманов исчезли, не токмо б персона какая была произведена в оное достоинство.
Соловьев С.М. История России с древнейших времен. -- кн.ХІІІ, т.26. -- М., 1965. -- с.340).

Государ імператор в 18/30 день минулого травня височайше наказав:
1) не допускати ввозу в межі імперії без окремого на те дозволу Головн. упр. яких би то не було книг і брошур, що видаються за кордоном на малоруському наріччі. Друкування і видання в Імперії оригінальних творів і перекладів на тому ж наріччі заборонити, за винятком тільки:
а) історичних документів і пам'яток і
б) творів красного письменства, але з тим, що при друкуванні історичних пам'яток безумовно додержувати правопису оригіналів; у творах же красного письменства не допускати ніяких відступів від загальноприйнятого російського правопису і щоб дозвіл на друкування творів красного письменства давати тілььки після розгляду рукописів у Головн.управл.
3) Заборонити також різні сценічні вистави і читання на малоруському наріччі, а також і друкування на ньому текстів до музикальних нот.
4) Припинити видання газети "Киевский телеграф". Про цю височайшу волю пропоную Головн.упр. до належного виконання...

1. Привлекать на должности учителей по возможности только великороссов.
2. На должности инспекторов и директоров народных училищ назначать исключительно велкороссов.
3. Всякого учителя, проявляющего склонность к украинскому, немедленно устранять.
4. Составить правдивую историю молорусского народа, в которой разъяснить, что "Украина" -- это "окраина" государства в былые времена.
5. Установить обязательные экскурсии учащихся всех учебных заведений в Москву, Нижний Новгород и другие исторические местности, но не в Киев.
6. Совершенно не допускать общеобразовательных курсов для учащихся.
7. Обратить особое внимание на сельское духовенство и его политические убеждения. Благочинных назначать с особым разбором. Во главе епархий ставить архиреев исключительно великороссов, притом твердых и енергичных. Оказать самое крутое давление на тех из священников, которые заражены укринофильством. Епархиальных наблюдателей за школами назначать исключительно из великороссов.
8. Обратить особое внимание на семинарии и ставить во главе их ректорами исключительно великороссов, удаляя других. Учебный персонал должен быть исключительно из великороссов. За семинарии нужно взяться и искоренить гнедящийся в них дух украинства.
9. Необходимо субсидировать некоторые газеты в Киеве, Харькове, Полтаве, Екатеринославе и т.д. с целью борьбы против украинцев. В газетах доказывать тождество великороссов с украинцами и объяснить, что малорусский язык образовался путем полонизации в прежние имена русского языка. Разъяснить, что "украина" -- означает окраину Польши и России и что никогда украинского народа не было. Доказывать необходимость великорусского языка как общегосударственного и литературного, и что малорусский, как простонародный, не имеет ни литературы, ни будущности.
10. Всеми способами искоренять употребления названия "украина", "украинский".
11. Стараться, чтобы евреи не примкнули к укринскому движению, выселять их из сельских местностей, не образовывать новых местечек и мешать экономическому росту еврейства.
12. Вообще не допускать на разные довлжности людей, которые когда-либо хотя бы в отдаленном прошлом имели соприкосновение с украинским элементом.
 

"Товарищи!
То, о чем мы здесь -- в России -- говорим совершенно открыто, в Украине можно шептать лишь на ухо, а то лучше и совсем не говорить. Умение молчать есть тоже одна из фигур красноречия. Вы, товарищи, отправляетесь на Украину. Помните же, что нет труднее работы агитаторской, как на Украине. В третий раз мы посылаем сильные кадры туда и каждый раз все с новой тактикой и новыми приемами. Первым кадрам в 1917 году было очень легко, от них требовалось подорвать доверие украинских крестьян к Центральной Раде и Генеральному Секретариату (підкреслення моє. -- О.Р.). В то время украинский народ не мог себе представить политической жизни своей отдельно от России, а поэтому одно указание агитатора на то, что украинцы отрывают Украину от русских, с которыми рядом в окопах лежали, из одного котла ели, решало вопрос в нашу сторону, а намек на то, что Центральная Рада буржуазная, а Генеральный Секретариат состоит только лишь из генералов, окончательно отшибал в украинского крестьянства всякую охоту поддерживать свое правительство.
Намного труднее дело обстояло при втором походе на Украину, потому что мы готовились воевать с гетманом, а пришлось иметь дело с Петлюрой. В связи с этим и задача агитаторов сильно усложнилась. Нужно было руководителя противогерманским народным восстанием Петлюру уронить в глазах самих повстанцев. Это была очень трудная задача, в особенности, когда Петрюра покрыт был славой свержения гетмана, отдачи трудовому крестьянству Украины всех земель без выкупа и немедленного созыва трудового конгресса. Предвиделась затяжная война. Но нам помог случай с полковником Балабаганом, который изменил повстанческому правительству и перешел на сторону Деникина. Указывание агитаторов на этот случай, связывание его с тем, что Петлюра был членом Генерального Секретариата, утверждение мысли, что Петлюра сверг гетмана для того, чтобы самому стать гетманом, что "самостийна" Украина это значит Павло Скоропадский или Петлюра, охраняемый от украинского народа немецкими штыками -- все это искусно соткано нашими агитаторами в густую сеть, сделало крестьянскую среду столь надежной, что она не выдержала в юго-западной части Киевской, а также Подольской губерниях. Вспыхнули народные восстания против Петлюры, и его армия была почти вся уничтожена без всякого труда со стороны Красной Армии. Вот что значит хорошие агитаторы. Готовясь ныне к третьему походу на Украину, Совет Народных Комиссаров по примеру прежних лет в авангарде посылает вас, товарищи агитаторы. Совет Народных Комиссаров крепко надеется, что и вы "не посрамите" земли Русской.
Ни для кого не секрет, что не Деникин принудил нас оставить пределы Украины, а грандиозное восстание, которое подняло против нас сытое украинское крестьянство. Коммуну, чрезвычайку, продовольственные отряды, комиссаро-евреев возненавидел украинский крестьянин до глубины души. В нем проснулся спавшый сотни лет вольный дух запорожского казачества и гайдамаков. Это страшный дух, который кипит и бурлит, как самый грозный Днепр на своих порогах и заставляет украинцев творить чудеса храбрости. Это тот самый дух вольности, который давал украинцам нечеловеческую силу в течение сотни лет воевать против своих угнетателей: поляков, русских, татар и турок и одерживать над ними блестящие победы. Только безграничная доверчивость и уступчивость, а также отсутствие сознания необходимости постоянной крепкой спайки всех членов государства не только во время войны -- каждый раз губили все завоевания украинцев. Потому они рано утеряли свою "самостийность" и живут то под Литвой, то под Польщей, то под Австрией, то под Россией, составляя собой очень ценную часть этих держав. Эти бытовые особенности характера украинцев необходимо помнить каждому агитатору, и его успех будет обеспечен. Помните также, что так или иначе, а нам необходимо возвратить Украину России (підкреслення моє. -- О.Р.). Без украинского угля, железа, руды, хлеба, соли, Черного моря Россия существовать не может, она задохнется, а с ней и советская власть и мы с вами. Идите же на работу, трудную, ответственную работу. Конкретно ваша задача сводится к следующему:
1. Не навязывать украинскому крестьянину коммуны до тех пор, пока наша власть не окрепнет.
2. Осторожно заводить ее в бывших имениях под названием артелей или товариществ.
3. Утверждать, что в России нет коммуны.
4. В противовес "самостийнику" Петлюре и другим говорить -- что Россия тоже признает самостийность Украины, но с советской властью, а Петлюра продает Украину буржуазным государствам.
5. Так как нам необходимо обезоружить всех повстанцев, чтобы они снова не обратились против нас, а то обезоруживание вызовет недовольство среди крестьянских масс -- необходимо внушать, что среди повстанцев большинство деникинцев, буржуев и кулаков.
6. Труднее дело обстоит с Петлюрой, так как украинское крестьянство на него и надеется. Нужно быть осторожными. Только дурак или провокатор без разбора везде и всюду будет твердить, что мы воюем с Петлюрой. Иногда, покуда не разбит Деникин, выгодно распускать слухи, что советская власть в союзе с Петлюрой.
7. Если будут случаи грабежей в Красной Армии, то их необходимо сваливать на повстанцев и петлюровцев, которые влились в Красную Армию. Советская власть постепенно расстреляет всех петлюровцев, махновцев и повстанцев потому, что они вредный елемент, и это будет явным доказательством не только строгой революционной дисциплины, но и суровой карой за грабеж.
8. Так как правительство России вынуждено вывозить хлеб Украины, то на вашей обязанности, товарищи, объяснить крестьянам, что хлеб возьмут только с кулаков и не для России, а для бедных украинских крестьян, для рабочих и Красной Армии, которая изгнала Деникина из Украины.
9. Старайтесь, чтобы в Советы и Исполкомы вошло большинство коммунистов и сочувствующих.
10. Принять все меры к тому, чтобы на Всеукраинский съезд Советов не попали такие от волостей, которые могут примкнуть на съезде к нашим врагам, и таким образом избрать правительство Украины не из коммунистов-большевиков.
Отправляясь ныне на работу в Украину, помните, что вам здесь передавалось, не забудьте этих моих десяти заповедей: они во многом вам помогут, кроме того, знайте, что для достижения намеченний цели все средства одинаково хороши (підкреслення моє. -- О.Р.). Ни на одну минуту не забывайте, что Украина должна быть нашей (підкреслення моє. -- О.Р.), и нашей она будет только тогда, когда будет советской, а Петлюра вышиблен из памяти народа навсегда.
Желаю вам полного успеха и счастливого пути".

(Праці Українського Наукового Інституту. -- Варшава, 1932. -- с.149 -- 151).

... Постановлением уездсовещаний в каждом селении или хуторе подозрительных по бандитизму районов специальные комиссии в составе двух представителей уездосовезания и одного от волкомнезама намечают из числа наиболее зажиточных и влиятельных граждан ответчиков (відповідальних), на которых возлагается ответственность за всякое проявление бандитизма в районе данного селения.
Ответчики намечаются из расчета 1 на 20 хат, но не менее двух, на выселках более 10 хат и не менее одного на хуторах.
Ответчики в противоположность заложникам остаются на месте жительстьва и не имеют права отлучаться без назначения местного комнезама.
Ни один случай проявления бандитизма не должен оставаться безнаказанным. В случае убийства или ранения в селе бандитами представителя Советской власти, красноармейца или члена комнезама расстреливается из ответчиков двойное число; вопрос, кто именно, разрешается жребием.
В случае поимки где бы то ни было бандита или дезертира, о котором не было вовремя сообщено органами Советской власти его односельчанами-ответчиками или в случае обнаружения у кого бы то ни было оружия, платятся штрафы: пара лошадей или коров, или 200 пудов хлеба -- за незарегистрированного бандита, дезертира, пулемет; одна свинья имлм пара овец, или 20 пудов хлеба -- за незарегистрированную винтовку, обрез, револьвер. Штраф взымается по принципу круговой поруки ответчиков.
В случае поимки в селе вожака банды штраф увеличивается впятеро, и, кроме того, один из ответчиков подлежит расстрелу.
Имущество семейств, члены которых находятся в банде, конфискуется.
Обязать ответчиков под угрозой суровых изысканий заботиться о том, чтобы этот приказ не срывался злоумышленниками, дабы ни у кого не было оправданий о незнании приказа.
... Вообще иметь ввиду, что главной целью создания института ответчиков является отнюдь не немедленный разгром бандитизма путем репрессий, а внесение раздора и расслоение в селе, создание атмосферы, когда бандит будет боятся, что его выдадут, ответчик, опасаясь репрессий, будет при случае выдавать бандитов, а затем, опасаясь мести с их стороны, может быть использован, как старательный осведомитель.
При применении репрессий, особенно растрела, по отношению к ответчику бить на психику неторопливым приготовлением к жеребьевке и т.д., давая возможность купить жизнь (или имущество) выдачей действительных бандитов).
Раздачей конфискованного имущества из штрафов незаможным и мерами политического воздействия следует создать в селе обстановку, когда бандиты и ответчики будут боятся доносов с их стороны. Незаможные же будут заинтересованы в выдаче и тех, и других.
Если же незаможный, убедившись в прочности Советской власти, рискнет выступить открыто, это следует всячески поощрять, предоставив ему одному конфискованное у выданного им бандита имущество и т.п.
Приказ опубликовать в селах обязательно по-украински.

Окружное совещание по борьбе с бандитизмом    1921 год
Председатель (Затонский)

(Білас І. Репресивно-контрольна система в Україні 1917 -- 1953. -- Київ: Либідь, 1994. -- С.94 -- 101).

Цілком таємно
Наркому внутрішніх справ СРСР Л.Берії
26.07.1945р. №8/156451

... Частину бандитів УПА, що з'явилися з повиною, використовують спочатку як окремих агентів-бойовиків, а пізніше у бойових групах особливого призначення, названих нами спеціальними групами.
У тих випадках, коли агент-бойовик, який влився в банду або в підпілля ОУН, -- не мав можливості фізичного знищення або захоплення керівника-ватажка, у його завданні була компрометація ватажка банди або місцевого підпілля для посилення та активації розкладу банди або місцевої організації ОУН.
... Комплектування спецгруп при оперативних групах НКВС УРСР проводилося за принципом підбору агентів бойовиків, які були перевірені на виконанні завдань ліквідації оунівського бандитизму (у тому числі вбивств населення, яке співчувало ОУН -- УПА).
У Ровенській та Волинській областях до складу спеціальних груп вливалися також колишні партизани-ковпаківці, добре обізнані з місцевими умовами, які мали великий досвід боротьби з оунівським бандитизмом. За своїм зовнішнім виглядом і озброєнням, знаннями місцевих побутових особливостейЇ мови і конспіративним способом дій особовий склад спеціальних груп нічим не відрізнявся від бандитів УПА, що вводило в оману апарат живого зв'язку та ватажків УПА й оунівського підпілля.
У випадках загрози розшифровки або неможливості здійснення захоплення зазначених за планом ватажків ОУН -- УПА учасники спецгруп знищують останніх, до того ж у багатьох випадках створюють таке враження в оунівському середовищі і серед населення, що знищення керівників ОУН -- УПА здійснено бандитами СБ.
До складу кожної спецгрупи входить від 3 до 50 і більше осіб, залежно від легенди і завдання, які являють собою особливий "почет" вигаданого бандитського керівника.
Станом на 20 червня 1945 р. всього в західних областях України діє 156 спецгруп із загальної кількістю учасників у них 1783 особи.

Нарком внутрішніх справ НКВС УРСР
Рясний

(Білас І. Репресивно-командна система в Україні 1917 -- 1953. -- Київ: Либідь, 1994. -- Т.2. -- С.460 -- 464).

Совершенно секретно

Военный прокурор войск МВД Украинского округа
15 февраля 1949 г.
№4/00134
Секретарю ЦК КПБ Украины тов.Н.С.Хрущову

Министерством госбезопасности Украинской ССР и его управлениями в западных областях Украины, в целях выявления вражеского, украинско-националистического подполья, широко применяются так называемые спецгруппы, действующие под видом бандитов УПА.
Этот весьма острый метод оперативной работы, если бы он применялся умело, несомненно, способствовал бы скорейшему выкорчевыванию остатков бандитского подполья.
Однако, как показывают факты, грубо провокационная и неумная работа ряда спецгрупп и допускаемые их участниками произвол и насилия над местным населением не только не облегчают борьбу, но наоборот, усложняют ее, подрывают авторитет советской законности.
Например:
1. В марте 1948 г. спецгруппа, возглавляемая агентом МГБ "Крылатым" дважды посещала дом жителя с.Грицьки Дубовицкого р-на Ровенской обл. Паламарчук Г.С. 62 лет и выдавая себя за бандитов УПА жестоко истязала его и двух его дочерей, обвиняя их в том, что якобы они "выдавали органам МГБ украинских людей". На основании полученных таким провокационным путем "материалов" они были арестованы, причем, как заявили арестованные, сотрудники отдела МГБ во время допросов их также били и требовали, чтобы они дали показания о связи с бандитами.
2. В ночь на 22 июля 1948 г. спецгруппой был уведен в лес житель с.Ридкив Михальчук С.В., инвалид Отечественной войны. В лесу он был подвергнут допросу, во время которого его связывали, подвешивали и тяжко избивали, добиваясь таким путем показаний о связи с бандитами.
3. В ночь на 23 июля 1948 г. этой же спецгруппой из с.Подвысоцкое была уведена в лес гр-ка Репницкая Н.Я., рожд. 1931 г. В лесу она была подвергнута пыткам. Участники спецгруппы тяжко ее избивали, подвешивали вверх ногами, ..., а затем поочередно изнасиловали. В беспомощном состоянии она была брошена в лесу, где ее нашел муж и доставил в больницу, в которой находилась продолжительное время на излечении.
Не располагая достаточными материалами, т.н. спецгруппы МГБ действуют вслепую, в результате чего жертвой их произвола часто являются лица, не причастные к украинскому, бандитскому, националистическому подполью.
Наряду с этим, следует указать, что этот метод работы органов МГБ хорошо известен оуновскому подполью. Не являются также секретом подобные "операционные комбинации" и для тех лиц, над которыми участники спецргупп чинили насилие.
Подобные факты из деятельности спецгрупп МГБ, к сожалению, далеко не единичны и, как показывает следственная практика, если в отдельных случаях спецгруппам, путем насилия и запугивания, все же удается получить "признательные доказательства" от отдельных лиц о связи их с бандитским подпольем, то добросовестное и проведенное в соответствии с требованиями закона расследование неизбежно вскрывает провокационную природу этих "признательных показаний", а освобождение из тюрьмы арестованных по материалам спецгрупп влечет за собой дискредитацию советской законности, органиов МГБ и возможность использования каждого случая провокаций во вражеских, антисоветских целях украинскими националистами.
Выступая в роли бандитов УПА, участники спецбоевок МГБ занимаются антисоветской пропагандой и агитацией, идут по линии искусственного провокационного создания антисоветского националистического подполья. Кто может поручится, что обработанные таким провокационным путем лица не уйдут из-под конроля органов МГБ и не совершат террорестический акт.
Например: в ночь на 18 сентября 1948 г. в с.Ставки Ровенского района участниками антисоветской националистической организации был разоружен боец самоохороны Ковалишин и совершен террористический акт над жительницей Кучинец Л.Ф., являвшейся секретной сотрудницей МГБ. Организаторами данной националистической группы и организаторами убийства гр-ки Кучинец являлись секретные сотрудники Ровенского РО МГБ.
Грабежи, как и другие нарушения советской законности, оправдываются также оперативными соображениями и не только рядовыми работниками МГБ, но и самим министром тов.Савченко, который в беседе со мной заявил: "Нельзя боевки посылать в лес с консервами. Их сразу же расшифруют". Таким образом, грабежи местного насления спецбоевиками рассматривают как неизбежное зло.
Органы МГБ под руководством партии проводят огромную работу по выкорчевыванию остатков украинско-националистического бандитского подполья, в борьбе с которым хороши все средства и нужны хитрость и изворотливость. Но нарушения партийных и советских законов недопустимо, на что Вы, Никита Сергеевич, неоднократно указывали.

Военный прокурор войск МВД Украинского округа полковник юстиции Кошарский

(Білас І. Репресивно-феодальна система в Україні 1917 -- 1953. -- Київ: Либідь, 1994. -- т.2, с.469 -- 477).

У ділянці дошкільної підготовки дітей Міністерством освіти союзних республік, розпочинаючи з 1979 р., завести всюди вивчення російської мови в національних дошкільних закладах, починаючи з дітей 5-літнього віку.
... В загальноосвітній національній школі прищеплювати учням зацікавлення самостійним читання млітератури російською мовою. Поширювати досвід користуватися російською мовою. Поширювати досвід користуватися російською мовою на лекціях з різних навчальних предметів у старших класах. Спільно з піонерськими і комсомольськими організаціями розвивати позакласну і позашкільну роботу російською мовою, звертаючи особливу увагу на прищеплення учням звички спілкуватися російською мовою.
... Послідовно зміцнювати навчально-матеріальну базу вивчення російської мови в національній школі, кафедр російської мови немовних вищих і середніх навчальних закладів.
... Організувати у вузах вивчення російської мови слухачами підготовчих відділів.
... Ширше використовувати можливості аспірантури для підготовки викладачів російської мови і літератури з-поміж національних кадрів.
... Активізувати працю по оволодінню студентами і учнями російською мовою поза навчальним часом.
... Прохати Міністерство освіти СРСР опрацювати пропозиції для збільшення прийняття студентів за фахом "Російська мова і література в національній школі" -- безпосередньо в союзних республіках. Всемірно удосконалювати практику позаконкурсового приймання молоді із союзних республік Середньої Азії, Закавказзя і Прибалтики в університети і педагогічні інститути РРФСР, України і Білорусії -- для підготовки вчителів-русистів.
... Переглянути програму для національних відділів дошкільних училищ з російської мови і ввести курс методики розвитку в дошкільнят російської розмовної мови -- в дитячих садочках.
... Опрацювати заходи для підвищення кваліфікації вчителів і вихователів, які навчають дітей російської мови. Використовувати існуючу систему заохочування для стимулювання їхньої праці.
... Прохати Держкомвидав СРСР виділити необхідні форми паперу і збільшити штат співробітників видавництв по редакціях, які випускають літературу з російської мови і літератури для національних шкіл.
... Держтелерадіо СРСР, Держкомвидаву СРСР, відповідним республіканським комітетам ширше пропагувати в масовому друці, в радіо- і телепередачах необхідність вивчення російської мови як мови міжнаціонального спілкування, збільшити питому вагу теле- і радіопередач для навчання російської мови учнів і дорослого населення національних республік.

29 червня 1983 р.
Довести до відома зміст постанови ЦК Компартії України і Ради Міністрів УРСР "Про організацію виконання в республіці постанови ЦК КПРС і Ради Міністрів УРСР від 26 травня 1983 р., ч.473.

Про додаткові заходи
по удосконалення вивчення російської мови в загальноосвітніх школах, педагогічних навчальних закладах, дошкільних і позашкільних установах республіки

Кожному педагогічному колективу шкіл і інших навчальних закладів з неросійською мовою навчання, колективам інститутів удосконалення вчителів і методичних кабінетів, педагогічним навчальним закладам і науково-дослідним інститутам.

... Забезпечити беззастережне поширення мережі шкіл і класів з поглибленим вивченням російської мови і літератури.
... Вжити заходів для піднесення рівня навчання і вивчення російської мови учнями загальноосвітніх шкіл з українською, молдавською, угорською і польською мовами.
... Створити вчителям російської мови, які не мають закінченої вищої освіти, всі потрібні умови для піднесення рівня освіти.
... Запровадити зміни в навчальні плани відповідних навчальних закладів, збільшити число годин на вивчення російської мови, використовуючи для цього час, відведений для вивчення навчальних дисциплін (за вибором).
... Збільшити щорічний прийом до аспірантури за фахом "Російська мова та література".
... Забезпечити в 1985 -- 1986 рр. будівництво та введення в дію за рахунок державних капіталовкладень навчальних корпусів та гуртожитків для слухачів інститутів удосконалення вчителів.
... Вжити додаткових заходів для широкого використання наявних можливостей морального заохочення педагогічних, методичних та керівних кадрів, що найбільше відзначилось в роботі по поліпшенню вивчення російської мови в школах республіки.
... Передбачити в проектах бюджетів на 1984 та наступні роки потрібні асигнування:
-- на підвищення (16%) ставок заробітної платні вчителів підготовчих і початкових класів, які провадять заняття з російської мови, вчителів російської мови та літератури ІХ -- Х (ХІ) класів загальноосвітніх шкіл та шкіл-інтернатів, педагогічних училищ з неросійською мовою навчання, розташованих в сільській місцевості та селищах міського типу;
-- на підвищення стипендіатських витрат на студентів, що навчаються в педагогічних інститутах за фахом "Російська мова та література в національній школі".
... Підготувати пропозиції для Держкомвидаву УРСР для видання в 1985 -- 1990 рр. нових підручників російської мови для національних шкіл, а також літератури російською мовою для дітей дошкільного віку.
(Російщення України -- К., 1992. -- С.216 -- 251).

Передмова.
1. Про українську націю та національну ідею.
2. Україна між Сходом і Заходом.
3. Трипільці: хто вони.
4. Від склавинів до першої української держави.
5. Проблема давньоруської народності.
6. Етнічні процеси в Київській Русі та походження  білорусів та росіян
7. Київська Русь - праукраїнська держава.
8. Україна і Російська імперія.
9. Загибель імперії..
10.Східна Європа серед світових цивілізацій.

    Післямова
    Література
    Додаток. Як нищили українську націю.